Коли більшість людей думають про ядерну зброю, перше, що спадає їм на думку, це бомби, скинуті на Хіросіму і Нагасакі. Однак це лише мала частина ядерної історії нашого світу. І хоча багато хто знає про інциденти в Чорнобилі, Три-Майл-Айленд і Фукусіма - про них дізнався весь світ - є маса небезпек в атомній енергетиці, яким не приділяється належна увага.Те, що більшість знає про «мирний атом», - лише верхівка айсберга ядерних технологій, і деякі речі заслуговують більшої уваги.

У 2011 році на японське місто Фукусіма обрушилося руйнівне цунамі, що породило численні руйнування міста. На жаль, саме цунамі стало лише передвісником справжніх бід. Один з ядерних реакторів міста вийшов з ладу, і радіація вийшла в атмосферу в області Фукусіми. Уряд зробив величезні зусилля з очищення, і TEPCO - компанія, відповідальна за завод - показала світові, що взяла все під свій контроль. Зрештою, новинний цикл пройшов, і люди вирішили, що катастрофа у Фукусімі закінчилася. Насправді ж вона тільки почалася.

Для початку TEPCO швидко втрачає довіру японської громадськості і терпіння уряду, оскільки терпить один збій за іншим. Не так давно виявилося, що компанія не повідомляла про витік дощової води цілих 10 місяців. Коли це з'ясувалося, компанія спробувала виправдатися, що хотіла повідомити про це вкупі з купою інших речей, які теж ішли криво і навскіс. Витік був досить серйозний, щоб TEPCO довелося кинути всі сили на втихомирення місцевих рибалок.

Проблема в тому, що реактор, який розплавився, знаходиться під водою, як і більша частина пошкодженого заводу. Поряд з високими рівнями радіації, це серйозно ускладнює процес закриття реактора. Не так давно був посланий робот, який повинен був забезпечити працівникам чітку картинку того, що потрібно робити. Однак він протримався всього годину, перш ніж високий рівень радіації не зруйнував його і поховав на станції.Потрібно близько 50 мільярдів доларів і кілька років, щоб нарешті закрити пошкоджені реактори.

Багато людей стурбовані тим, що деякі країни збираються обзавестися ядерною зброєю під носом міжнародної спільноти, а потім направити її на своїх ворогів - тим самим почавши ядерну війну, яка знищить велику частину земної кулі. Не варто турбуватися, оскільки для того, щоб стати повністю ядерною державою з точки зору зброї, потрібно дуже багато грошей, часу і це, безсумнівно, приверне будь-яку увагу.

Сам процес, який надзвичайно складний, починається з придбання радіоактивних елементів - у великих кількостях. І хоча це не завжди складно, число замовлень незмінно спричинить питання зацікавлених осіб. Крім того, ядерна наука вельми складна, і в світі є не так багато експертів з належним багажем знань. При всьому цьому технологія центрифуги, яка використовується у виробництві ядерної зброї, надзвичайно засекречена, тому майбутній ядерній державі доведеться викрасти її і почати виробляти потрібні установки у великих масштабах. Тобто хоча стати ядерною державою цілком можливо, зробити це, не привертаючи увагу світової громадськості, не вийде.

Як ми сказали, TEPCO зіткнулася з певними проблемами витоків з своїх об'єктів зберігання ядерних відходів, але враховуючи виняткові обставини цунамі, цього варто було очікувати. Проте у багатьох випадках, особливо в США, місця зберігання ядерних відходів течуть дуже сильно, і ми практично не можемо впоратися з цією проблемою.

У США, наприклад, єдине постійне місце зберігання таких відходів знаходиться в Карлсбаді, Нью-Мексико. У цьому місті багато людей добували калій, тому не були проти ідеї розміщення ядерних відходів під землею, якби це принесло грошей місту. Проте нещодавно трапився серйозний витік, і тринадцять співробітників зазнали впливу високих рівнів радіації. Хоча ніхто з потерпілих поки не виявив ефектів променевої хвороби (це може статися і через п'ятнадцять років), люди почали сумніватися, що зберігання ядерних відходів під містом - розумна ідея.Місто почало сумніватися в мудрості свого колишнього рішення.

Є також містечко в Хенфорді, штат Вашингтон, який колись був великим центром по збагаченню плутонію. Згодом він був закритий, але очищення триває й донині. Більшість відходів знаходиться в купі величезних підземних резервуарів, і сторожові групи багато скаржилися, що резервуари протікають, а уряд діє занадто повільно, не приймаючи ніяких заходів щодо запобігання проникнення радіації в навколишнє середовище. Нещодавно з'ясувалося, що один бак протік, і цей витік виявили лише через рік. Такі справи.

Хоча всі бояться аварій на ядерних реакторах, багато хто не замислюються про гігантську кількість ядерних відходів, які нам доводиться зберігати. Враховуючи довжелезний період напіврозпаду більшості радіоактивних речовин, ці відходи становлять істотну проблему. А той факт, що радіоактивний матеріал надзвичайно складно зберігати в безпеці, навіть якщо його небагато, ускладнює проблему ще більше. Очевидно, ніхто не захоче жити поруч з відходами ядерної промисловості.

Не так давно ми писали про проект, за яким США (проблема наболіла) планували створити сховище ядерних відходів в Юкка-Маунтін в штаті Невада. Проти проекту виступав президент Обама і громадський лідер Сенату Гаррі Рід, родом з Невади. Навіть дослідження на тему безпеки майданчика не змогли переконати потужну опозицію.Очевидно, люди відчувають ірраціональний страх, коли їм пропонують поховати ядерні відходи на задньому дворі.

Більшість людей вважають, що радіація народжується в процесі серйозних аварій, але радіація насправді оточує нас - іноді навіть коли ми цього не підозрюємо. Радіоактивний - і дуже небезпечний - газ радон утворюється при розпаді урану. Уран присутній майже скрізь на Землі, а значить, радіоактивний фон присутній постійно. Так, в більшості випадків люди в безпеці, але іноді радіація дарує їм рак легенів.

За оцінками EPA, радон вбиває 20 000 осіб на рік, що робить його другою за силою причиною раку легенів - другою після сигарет. Оскільки радон легко накопичується в будинках, рекомендується кожні пару років перевіряти їх на предмет радіоактивності. Звичайно, це стосується не всіх нас. Якщо виявляється високий рівень радіації, до справи підключаються фахівці. У міру того як ми більше дізнаємося про цю проблему, люди вважають, що попередження про радон повинні стати обов'язковими, подібно до того як поступово розкривається повсюдне забруднення свинцем.

Ідея про те, що мобільні телефони можуть викликати рак, плаває вже досить тривалий час і залишається глибоко суперечливою. Численні дослідження проводилися на цю тему, але жодне остаточно не довело наявність якого-небудь істотного ризику або взагалі ступінь небезпеки. Більшість людей вважають, що знаходяться в безпеці, але мабуть спробуй переконай кожного.

FCC встановлює стандарти для питомих коефіцієнтів поглинання (SAR) мобільних телефонів. Всі виробники зобов'язані відчувати свої моделі на SAR і розміщувати результати в керівництві користувача телефону. Проте багато людей не розуміють, що питомий коефіцієнт поглинання працює тільки якщо тримати телефон певним чином.

Багато виробників телефонів рекомендують тримати телефон набагато далі від вуха, ніж ви можете собі уявити. Деякі моделі випробовуються на предмет випромінювання тільки коли ви тримаєте телефон біля тіла, відстань до голови при цьому не враховується. Читайте інструкції з експлуатації та дотримуйтеся їх, якщо хочете залишатися цілими і неушкодженими.

Майже двадцять років тому вчені Мартін Флейман і Стенлі Пон заявили, що знайшли спосіб створити ядерну реакцію при кімнатній температурі. Це явище стало відоме як «холодний синтез». Якби нам вдалося його запустити, ми б були надовго забезпечені ядерною енергією, чистою від радіації і забруднення навколишнього середовища. Ясна річ, люди надихнулися заявами вчених і почали пробувати, пробувати, пробувати.

Їх чекало розчарування. Нікому не вдалося повторити експеримент вчених і ніхто досі не вивів теоретичну модель цього самого холодного синтезу.Незважаючи на те, що звідусіль лунають заяви про можливість холодного синтезу, скептики залишаються непохитними. І, мабуть, їжі для цього у них буде ще багато. Воістину мирний атом залишається недосяжним.

Іноді люди забувають, що наука не є всюдисущою - у світі є багато вчених, а скільки вчених, стільки й різних думок. Коли справа доходить до радіаційного опромінення, вчені діляться. Деякі вважають, що будь-який рівень радіаційного впливу буде шкідливим принаймні теоретично. Вони наполягають на тому, щоб ми трималися подалі від будь-якої радіації, навіть тієї, яка використовується в медичному обладнанні, якщо тільки опромінення не буде життєво необхідним.

З іншого боку, деякі вчені стверджують, що навіть тривалий вплив радіації може бути абсолютно нешкідливим. Джон Кемерон з Університету Вісконсін-Медісона вважає, що вона зовсім може бути корисна, оскільки малі дози радіації запускають імунну систему. Але як ми вже сказали, наукове співтовариство поки не прийшло до єдиної відповіді. Дослідження проводяться на обох фронтах, хоча й залишаються непереконливими. Відповідь на питання про користь чи шкоду впливу радіації буде відігравати важливу роль у нашій битві з раком.

Коли заходить мова про ядерні вибухи, ми згадуємо про Хіросіму і Нагасакі. Ми говоримо про катастрофу в Чорнобилі та недавньої аварії у Фукусімі. Багато хто скаржиться на високий рівень радіації в навколишньому середовищі як результат впливу цієї зброї і говорять про необхідність вжити заходів. Правда в тому, що все це крапля в морі порівняно з абсурдним числом ядерних бомб, які були підірвані по всьому світу. Здебільшого вони рідко використовуються в якості зброї - перш ніж заявити про свої права на світ, ядерні держави намагаються їх ретельно випробувати.

З цією ж метою країни на зразок США, Росії, Великобританії, Франції за кілька десятків років провели шалене число ядерних випробувань. Цифри лякають - за кілька десятків років ми підірвали більше 2000 бомб по всій земній кулі. Можна тільки уявити, який рівень радіації в нашому світі був до того, як ми почали псувати його ядерними вибухами.

Багато людей починають сміятися, коли Північна Корея загрожує миру, але в останні роки КНДР провела стільки випробувань ядерної зброї, що її погрози починають набувати форму. Оскільки за випробуваннями пішли санкції з боку міжнародного співтовариства, очевидно, воно всерйоз приймає загрозу. З часів останніх випробувань у 2013 році КНДР ніби як мініатюризована боєголовка, щоб та могла вміститися у звичайній ракеті.Люди скептично ставляться до боєздатності Північної Кореї, але у країни достатньо збагаченого матеріалу для ракет і вона дуже добре зберігає таємниці. Питання в тому, чи зможе вона звалити цінний вантаж на голову сусідові і наважиться на це в принципі?

Источник